Summio

Відео YouTube

Що насправді сталося з Амелією Ерхарт?

Розбираємося, чому знаменита льотчиця Амелія Ерхарт зникла безвісти у 1937 році, та які помилки могли призвести до трагедії.

16 хв читання

Доступно мовами

Фрагмент самарі

Загадка Амелії Ерхарт: Що пішло не так?

Уявіть собі: 2 липня 1937 року, ранній ранок. Сонце ледь-ледь піднімається над обрієм, а знаменита льотчиця Амелія Ерхарт розуміє, що втрапила орієнтацію. У радіоефірі лунає її голос, сповнений тривоги: "Ми повинні бути над вами, але не бачимо вас. Бензину обмаль. Не можемо зв'язатися з вами по радіо. Летимо на висоті 300 метрів". Під нею – безкрайній океан. Як вона опинилася в такій халепі? Насправді, це результат цілої низки невдач і, будемо відверті, не найвдаліших рішень. Якби вона знала трохи більше про фізику чи просто натиснула одну потрібну кнопку, історія могла б піти зовсім інакше.

Початок шляху: Світова амбіція

Амелія Ерхарт мріяла стати першою жінкою-пілотом, яка облетить навколо світу. І вона не збиралася йти легким шляхом. Поки інші обирали північний маршрут, ближчий до суходолу, Амелія обрала найдовший і найскладніший – вздовж екватора. Це означало, що останній етап польоту, перетин Тихого океану, буде найважчим. Стартувала вона з міста Лае на сході Нової Гвінеї, одного з найжвавіших аеропортів того часу. О 10 ранку спекотного липневого дня її літак, Lockheed Electra, злетів у небо – у свій останній політ.

Проблема відстані та ваги

Тихий океан – це вам не Атлантика, він просто величезний. У 1937 році літаки могли пролетіти максимум кілька тисяч кілометрів. Щоб збільшити дальність, Ерхарт викинула з літака все зайве. Прибрали навіть шумоізоляцію – через ревіння двигунів їй доводилося спілкуватися з навігатором Фредом Нунаном за допомогою записок. Їжі та речей взяли мінімум – кожен грам був на рахунку. Пасажирські крісла замінили додатковими паливними баками. В результаті Electra перетворився на літаючий бензобак. Але навіть з повними баками максимальна дальність становила всього 6600-7200 км – ледь вистачало, щоб долетіти до острова Хауленд, або ж катастрофічно не вистачало.

Рятівний острівець: Острів Хауленд

Тому Амелії був потрібен проміжний пункт для дозаправки. Здавалося б, посеред океану немає нічого, але якщо придивитися, то на півдорозі між Австралією та Гаваями є крихітний острівець – Хауленд. Всього 2 км завдовжки і менше кілометра завширшки. США заявили на нього права ще у 1856 році, але у 1937 році там жили лише кілька колоністів. Ідеальне місце для дозаправки, якби не одне "але" – там не було злітно-посадкової смуги.

Шлях до мрії: Знаменитість і зв'язки

На щастя, до того часу Ерхарт була вже світовою знаменитістю. У 1928 році вона стала першою жінкою-пасажиром, що перелетіла Атлантику, і це зробило її зіркою. Вона казала: "Я можу, і я це зробила", але хотіла летіти сама. У 1932 році вона здійснила спробу одиночного перельоту через Атлантику. Взяла з собою лише зубну щітку, контейнер супу і три банки томатного соку. Але шторми, лід та туман добряче попсували її літак. Тріщина у випускному колекторі призвела до займання, пальне текло просто на неї. Через 15 годин вона приземлилася на полі в Північній Ірландії. Місцевий фермер, побачивши її, перемазану сажею, не міг зрозуміти, чоловік це чи жінка, і спитав, як далеко вона прилетіла з Америки. Амелія відповіла: "Хотіла б я зробити це швидше". Ці пригоди звели її з впливовими людьми, зокрема з першою леді Елеонорою Рузвельт. Використовуючи свої зв'язки, вона домоглася призначення свого друга Юджина Відаля на посаду голови Бюро комерції. Відаль обіцяв Ерхарт побудувати злітно-посадкову смугу на острові Хауленд, але бюрократія затягувала процес. За кілька місяців до старту польоту Ерхарт написала напряму президенту Рузвельту, пояснивши, що проєкт Хауленда – ключ до її світового польоту. Через чотири дні президент схвалив проєкт, і невдовзі там розчистили три смуги.

Навігація в океані: Счислення шляху та зірки

Отже, місце для посадки було. Але як знайти крихітний острівець у безкрайньому океані? У літаку з Амелією був навігатор Фред Нунан. Вони знали напрямок до острова і могли використовувати компас. Знали швидкість літака і могли розрахувати путеву швидкість, враховуючи вітер. Так вони могли визначити, скільки часу займе політ. Цей метод називається "счислення шляху" (dead reckoning). Але вони не цілилися прямо в острів. Якби вони пролетіли повз і не побачили його в розрахунковий час, вони б не знали, в який бік відхилилися. Тому вони навмисно обирали точку північніше або південніше острова. Припустимо, південніше. Розрахунковий час – 18 годин. Вони летіли день і ніч, і після закінчення цього часу могли впевнено повернути на північ і знайти острів. Але тут виникла проблема з вітром. При зльоті наземна команда передбачала зустрічний вітер 24 км/год. Але вже через 20 хвилин після вильоту з Лае радіовало Ерхарт, попереджаючи, що вітер сильніший. Амелія не відповіла – очевидно, не отримала повідомлення. А адже точна швидкість вітру критично важлива! Вона впливає на час польоту і, відповідно, на момент повороту. Так що одного счислення шляху було недостатньо. Як незалежну перевірку Нунан використовував небесні тіла – сонце, місяць, зірки. Це називається астронавігація. У нього був альманах з 58 навігаційними зірками та їхнім положенням над Землею у певний час. Якби вони опинилися точно під такою зіркою, вони б одразу знали своє місцезнаходження. Але так щастить рідко. Нунан вимірював кут зірки над горизонтом і вичисляв відстань від точки, де зірка знаходиться прямо над головою. Так він міг накреслити на глобусі коло можливих місцезнаходжень. Потім він вимірював іншу зірку, креслив друге коло, і їх перетин давав приблизне місцезнаходження. Зазвичай ці кола були настільки великі, що тільки один перетин був правдоподібним. Так вони могли оновлювати свої координати і коригувати курс. Але навіть астронавігація накопичує похибки. Під час перельоту через Атлантику вони промахнулися повз потрібний аеропорт через туман. Розрахунки Нунана були вірні, але дрібні помилки збили їх з курсу. На щастя, в Африці було багато інших місць, де можна було приземлитися. А от з Тихим океаном такий номер не проходив.