Summio

Книга

Мені з собою добре. Книга-маяк для тих, чиї очі перестали світитися

Книга Лариси Парфентьєвої «Мені з собою добре» — це історія про те, як вибратися з особистісної кризи, перестати жити чужими очікуваннями та знайти себе наново.

18 хв читання

Доступно мовами

Фрагмент самарі

Мені з собою добре: Як перестати жити для інших і почати обирати себе

Привіт, друзі! Сьогодні хочу поговорити з вами про книгу, яка, чесно кажучи, зачепила мене до глибини душі. Називається вона «Мені з собою добре. Книга-маяк для тих, чиї очі перестали світитися», і написала її Лариса Парфентьєва. Знаєте, іноді життя підкидає такі ситуації, коли ти начебто йдеш по накатованій, все виглядає чудово – кар'єра, гроші, подорожі, друзі… А всередині порожнеча. От саме про це й розповідає Лариса, і робить це так щиро, що неможливо не повірити.

Частина 1: Вступ – Коли посмішка лише маска

Уявіть собі Ларису. Успішна письменниця, власниця власної справи, постійно подорожує, її книги читають, її люблять. Здавалося б, ось вона – ідеальна життя, мрія! Але за цією картинкою ховалося дещо інше. Лариса перестала ставити собі головне запитання: «А чого я сама хочу?». І поступово, непомітно для себе, почала жити життям, якого від неї чекали інші: батьки, друзі, читачі, суспільство. Це життя, повне зовнішніх успіхів, насправді виявилося величезним компромісом. Щодня – це було маленьке чи велике «так», сказане не собі, а комусь іншому. І одного дня Лариса зрозуміла, що так більше тривати не може. Вона відчула, що втратила себе, що її очі перестали світитися тим самим внутрішнім вогнем. Що робити, коли ти досяг усього, але почуваєшся спустошеним? У цей момент Лариса прийняла, як вона сама каже, «божевільне» рішення: кинути все і поїхати на кілька місяців до Пітера. Це не було втечею, а скоріше спробою зупинитися, видихнути і почути себе. І саме там, у цьому туманному й атмосферному місті, сталося дещо, що стало початком її трансформації – зустріч із загадковим наставником. Ця книга – не просто збірка історій. Це путівник, маяк, який допомагає знайти дорогу до себе, коли ти заблукав у лабіринтах чужих очікувань і власних компромісів. Лариса ділиться своїм досвідом, своїми помилками та своїми знахідками, щоб ми з вами теж змогли повернути собі радість життя і знову відчути, що «мені з собою добре».

Частина 2: Пастка успішного життя – Коли все є, але чогось не вистачає

Знайома ситуація, правда? Ми прагнемо успіху, визнання, матеріальних благ, і коли досягаємо цього, мали б бути щасливі. Але часто виявляється, що щастя десь загубилося дорогою. Лариса описує цей стан дуже точно: ти начебто на вершині, але почуваєшся абсолютно порожнім. Чому так відбувається? Основна причина, за словами Лариси, в тому, що ми перестаємо ставити собі запитання про власні бажання. Ми настільки занурюємося у виконання ролей, які нам нав'язані (успішний професіонал, турботлива мати, зразковий син, талановитий автор), що забуваємо про те, хто ми є насправді під усіма цими масками. «Мені з собою добре» – це не про те, щоб відмовитися від успіху чи стосунків. Це про те, щоб знайти баланс. Про те, щоб твій успіх був твоїм, а не нав'язаним ззовні. Про те, щоб твої стосунки будувалися на щирості, а не на постійному догоджанні. Як ми потрапляємо в цю пастку? 1. Соціальний тиск: Суспільство диктує нам, що таке успіх і щастя. Ми бачимо приклади у фільмах, книгах, соцмережах і починаємо порівнювати себе з ними, прагнучи відповідати. 2. Очікування близьких: Ми хочемо тішити батьків, партнерів, друзів. І часто ставимо їхні бажання та потреби вище за свої, боячись їх розчарувати. 3. Страх змін: Навіть якщо поточне життя не приносить щастя, воно звичне і зрозуміле. Страх невідомості та потенційних невдач зупиняє нас від сміливих кроків. 4. Відсутність саморефлексії: Ми живемо в шаленому ритмі, не знаходячи часу на те, щоб зупинитися і запитати себе: «Чого я справді хочу?», «Що мене робить щасливим?». Лариса пройшла через усе це. Вона була авторкою популярних книг, мала власний бізнес, високий дохід, подорожувала. Здавалося б, усі атрибути успішного життя наявні. Але в якийсь момент вона зрозуміла, що це життя – не зовсім її. Що вона будує дім на чужому фундаменті, і цей дім рано чи пізно може завалитися. Ключовий момент: Успіх, досягнутий ціною втрати себе, не приносить справжнього задоволення. Важливо навчитися розрізняти зовнішні досягнення та внутрішнє відчуття щастя.

Частина 3: Пітерський поворот – Зустріч з наставником і початок трансформації

Коли Лариса відчула, що життя перетворилося на один великий компроміс, вона зробила те, що багатьом із нас здається немислимим – кинула все і поїхала. Не у відпустку, а на кілька місяців, до Пітера. Це не була втеча від проблем, а скоріше спроба знайти відповіді, сховавшись від звичної метушні. Пітер, з його особливою атмосферою, дощами, туманами та особливою енергетикою, став для Лариси місцем перезавантаження. Це місто, яке спонукає до роздумів, до внутрішнього пошуку. Саме там, абсолютно випадково, сталася зустріч, яка стала поворотним моментом. Лариса познайомилася з людиною, яку вона називає «загадковим наставником». Не будемо розкривати всіх деталей, щоб не позбавляти вас задоволення читання, але ця зустріч була не просто випадковою розмовою. Це був початок глибокої внутрішньої роботи. Наставник, як це часто буває, не давав готових відповідей. Він ставив правильні запитання. Він допомагав Ларисі побачити себе та своє життя під іншим кутом. Він підсвітив ті зони, де вона сама себе обманювала, де йшла на повідку страхів чи чужих думок. Ця зустріч стала тією іскрою, яка запалила бажання змін. Це був перший крок на шляху до того, щоб перестати погоджуватися на менше і знову вибрати себе. Що таке «загадковий наставник»? Це може бути хто завгодно: мудрий друг, психолог, коуч, гуру, або навіть книга, яка потрапляє в потрібний момент. Головне – це людина (або джерело інформації), яка допомагає побачити те, що приховано від наших очей, хто допомагає нам рости і трансформуватися. Зустріч з наставником – це не чарівна пігулка. Це початок шляху. Після цієї зустрічі Ларисі належало пройти довгий і непростий шлях змін, повний різних практик, випробувань і пригод. Але саме ця зустріч дала їй сили та напрямок. Ключовий момент: Іноді, щоб почути себе, потрібно кардинально змінити обстановку та відкритися новим зустрічам і можливостям.

Частина 4: Шлях змін – Практики, пригоди та знаходження себе

Після зустрічі з наставником життя Лариси почало змінюватися. Це не був одномоментний стрибок, а скоріше поступовий, але невпинний рух до нової себе. Вона почала досліджувати різні практики, які допомагали їй розібратися в собі, позбутися старих переконань та знайти внутрішню опору. Що це могли бути за практики? Книга, звісно, дає підказки, але, думаю, це включало в себе: Глибока саморефлексія: Ставити собі незручні запитання і чесно шукати відповіді. Робота з переконаннями: Виявляти та трансформувати обмежувальні установки, які заважали жити повним життям. Усвідомленість: Вчитися бути «тут і зараз», помічати свої почуття, думки та реакції. Практики вдячності: Фокусуватися на тому хорошому, що вже є в житті, щоб змінити своє сприйняття. Тілесні практики: Можливо, йога, медитації, танці – все, що допомагає з'єднатися з тілом і зняти внутрішні блоки. Творчість: Знаходити способи самовираження, які приносять радість і допомагають розкритися. Але шлях до себе – це не лише внутрішні практики. Це ще й «пригоди». Що це означає? Це означає виходити із зони комфорту. Спробувати нове. Ризикувати. Можливо, це були нові проєкти, нові знайомства, подорожі в незвичайні місця, або навіть просто зміна звичного розпорядку дня. Ці пригоди допомагали Ларисі: Перевіряти себе на міцність: Розуміти, на що вона здатна в нових, нестандартних ситуаціях. Розширювати межі: Усвідомлювати, що світ набагато більший і різноманітніший, ніж вона думала. Знаходити нові джерела натхнення: Відкривати для себе нові сенси та цінності. Подолати страхи: Зіткнутися з тим, що лякало, і переконатися, що вона сильніша за свої страхи. Цей шлях не був гладким. Були моменти сумнівів, відкатів назад, моменти, коли хотілося все кинути. Але саме наполегливість і бажання знайти себе допомогли Ларисі пройти через усі труднощі. Зрештою, Лариса змогла не просто подолати життєву кризу, але й вийти з неї оновленою, сильною та по-справжньому щасливою. Вона знайшла ту саму внутрішню гармонію, коли «мені з собою добре». Ключовий момент: Трансформація – це комплексний процес, що включає як глибоку внутрішню роботу, так і активні дії в реальному світі, що виходять за межі звичного.

Частина 5: «Мені з собою добре» – Маяк в океані життя

Назва книги – «Мені з собою добре» – це не просто красива фраза. Це стан, до якого прагне кожна людина. Це відчуття внутрішньої цілісності, самодостатності та гармонії. Коли тобі комфортно і радісно наодинці з собою, коли ти не потребуєш зовнішнього схвалення чи постійної присутності інших людей, щоб почуватися щасливим. Книга Лариси Парфентьєвої – це саме такий «маяк». Вона світить тим, хто загубився в морі життя, хто збився з курсу, хто відчуває, що його корабель тоне під тягарем компромісів і чужих очікувань. Що конкретно допомагає книга? 1. Перестати погоджуватися на менше і вибрати себе: Авторка показує, як розпізнати ситуації, коли ми йдемо на повідку обставин чи страху, і як зробити вибір на користь своїх справжніх бажань і потреб. Це не егоїзм, а турбота про свій внутрішній світ. 2. Припинити обслуговувати бажання інших, не зруйнувавши стосунки: Це дуже тонкий момент. Як сказати «ні» або «я хочу по-іншому», не образивши близьких і не зіпсувавши стосунки? Книга пропонує підходи, як вибудовувати здорові кордони та знаходити компроміси, які влаштовують усіх, але при цьому не йдуть всупереч власним цінностям. 3. Пережити особистісну кризу та розібрати «внутрішні завали» компромісів: Криза – це неминуча частина життя. Важливо не боятися її, а навчитися проходити через неї, використовуючи як можливість для зростання. Лариса ділиться своїм досвідом, як вона розбиралася з накопиченими за роки компромісами, які заважали їй дихати на повні груди. Результат? Повернення задоволення від життя. Той самий «блиск в очах», про який так багато говорять. Відчуття, що ти знову керуєш своїм кораблем, а не пливеш за течією. Ця книга – для тих, хто: Відчуває, що «так більше не можна». Готовий до змін, навіть якщо страшно. Вважає, що вже пізно щось змінювати чи мріяти. Шукає натхнення та практичні інструменти для самопізнання та трансформації. Цитата Олени Резанової: «Та це ж просто „Їж Молись Люби“ в пітерському антуражі! Я рекомендую цю книгу всім, хто відчув, що готовий до змін і прийшов у точку „так більше не можу“. А також усім, хто думає, що вже пізно щось змінювати, або пізно мріяти». Це порівняння з «Їж Молись Люби» дуже точно передає суть. Це подорож до себе, до своїх справжніх бажань, до знаходження внутрішньої гармонії. Тільки декорації – пітерські. Ключовий момент: Стан «мені з собою добре» – це не кінцева точка, а процес постійного вибору себе та життя відповідно до своїх цінностей.